Із взаємодією тіл ми маємо справу дуже часто. Ось деякі приклади її прояву:
- Наприклад, м'яч при ударі по ньому ногою набуває швидкість.
- У результаті дії руки на кулю, витки пружини починають рухатися, і пружина стискається.

Очевидно, що «ступінь взаємодії» потрібно якось вимірювати. Сила – це фізична величина, яка є мірою дії одного тіла на інше (мірою взаємодії тіл). У фізиці прийнято говорити, що саме сила є причиною зміни швидкості руху тіла. Силу зазвичай позначають символом F.

Одиницею сили в СІ є ньютон (на честь Ісаака Ньютона): [F] = 1H. 1 Н дорівнює силі, яка, діючи на тіло масою 1 кг протягом 1 с, змінює швидкість його руху на 1 м/с.

Похідні одиниці вимірювання сили:
1кН= 1000Н;
1мН=0,001Н.

Для вимірювання сили використовують спеціальні прилади – динамометри. Найпростіший динамометр складається з пружини, стрілки та шкали, яка розмічена в одиницях сили. Якщо до гачка динамометра прикласти силу, то стрілка відхилиться на певну кількість поділок.

Це означає, що вона характеризується не тільки числовим значенням (модулем), але й напрямком. Сили можна зображати у вигляді стрілок. Довжина цих стрілок повинна відповідати модулю сили, чим довша стрілка, тим більше значення сили.
Коли говорять про силу, важливо враховувати не тільки її напрямок і значення, а й точку прикладання. Отже, результат дії сили на тіло залежить від її значення, напрямку і точки прикладання.

Для того, щоб зобразити силу на рисунку, потрібно:
- Намалювати тіло (чи його умовне позначення).
- Записати значення сили
- Вибрати масштаб.
- Вибрати точку прикладання сили.
- Накреслити пряму, вздовж якої діє сила.
- Вздовж прямої від точки прикладання сили в вибраному масштабі накреслити стрілку пропорційну силі.
- Позначити силу її умовним позначенням.

Як правило, на одне i те саме тіло діє кілька сил, тому існує необхідність враховувати дію багатьох сил. Сила, яка діє так само, як декілька окремих сил, прикладених до даного тіла, називається рівнодійною цих сил.