Рухомі заряди набувають магнітних властивостей. Магнетизм – особлива форма матеріальної взаємодії, яка виникає між рухомими електрично зарядженими частинками. Передача магнітної взаємодії на відстань здійснюється особливим матеріальним носієм – магнітним полем. Наявність і величина магнітного поля залежить від системи відліку. Електричні й магнітні поля є окремими проявами електромагнітного поля.

Магнітних зарядів, на відміну від електричних, у природі не виявлено, хоча є теоретичне обґрунтування їх існування (монополь Дірака). Єдині носії магнітного поля – рухомі заряди (струми). В атомах – орбітальні і спінові.

Якщо в магн. поле внести пробний елемент струму dI, то на нього подіє сила dF, яка залежить від величини магнітного поля. Для характеристики величини магнітного поля – напруженість H – фізична величина, пропорційна відношенню сили, яка діє на пробний елемент струму, внесений у дану точку магнітного поля, до величини цього елемента струму.

Сила залежить також і від властивостей середовища, а напруженість магнітного поля – не залежить (на відміну від напруженості електричного поля). Тобто напруженість магнітного поля не є силовою характеристикою поля. Для силової характеристики вводиться індукція магнітного поля.

Вектори Іdl, B, dF утворюють правогвинтову трійку.

Насправді по аналогії з електричними характеристиками H повинна б називатись індукцією, а B – напруженістю.

Лінії магнітної індукції – криві, дотичні до яких у кожній точці поля збігаються з напрямом вектора індукції.

Правило лівої руки: якщо лінії індукції магнітного поля входять у долоню, а чотири випрямлені пальці збігаються з напрямом струму, то великий палець показує напрям сили Ампера.

Лінії магнітної індукції неперервні.
Перейти вище