Майже всі РНК складаються з одного полінуклеотидного ланцюга довжиною від 80 до 200000 ланок (нуклеотидів). Більшість ДНК складаються з 2-х полінуклеотидних ланцюгів, закручених один відносно другого. Довжина: від 1000 до 108 ланок.
фосфат – залишок фосфорної кислоти;
азотисті основи – пуринова (аденін А або гуанін Г) або піримидинова (цитозин Ц, тимін Т в ДНК або урацил У в РНК).
В ДНК: А, Г, Ц, Т; в РНК: А, Г, Ц, У.
Протилежно напрямлені ланцюги ДНК утворюють праву подвійну спіраль, подібну до гвинтових сходів. Вони з'єднані між собою комплементарними парами. Між нитками подвійної спіралі – спіральні борозенки (виїмки) на поверхні макромолекули.
Азотисті основи в комплементарних парах з'єднуються за допомогою водневих зв'язків (горизонтальні взаємодії). Цитозин із гуаніном з’єднуються за допомогою 3-х водневих зв’язків, тимін з аденіном – за допомогою 2-х.
Стекінг-взаємодії (stackіng) – вертикальні взаємодії сусідніх азотистих основ (тобто тих, які знаходяться на суміжних витках спіралі), напрямлені вздовж осі спіралі. Зумовлені взаємодією між індукованими диполями, утвореними π-електронами основ, а також гідрофобними взаємодіями. Водне середовище завдяки гідрофобним взаємодіям відіграє винятково важливу роль у стабілізації подвійної спіралі ДНК.
При опроміненні рентгенівськими променями кристалів, в тому числі орієнтованих кристалічних ниток ДНК, одержується рентгенограма. З рентгенограми легко одержати період кристалічної ґратки, користуючись умовою Вульфа – Брега:
В B-ДНК виявлено т.ч. 2 періоди ґратки: 3,4 нм (крок спіралі) і 0,34 нм (відстань між комплементарними парами). Комплементарні (уотсон-кріковські) пари: аденін (А) – тимін (Т) і гуанін (Г) – цитозин (Ц). Отже, на один крок спіралі приходиться 10 комплементарних пар. Сусідні пари повернуті одна відносно одної на кут 36º.
Перейти вище