Сила Коріоліса — одна з сил інерції, що існує в системі відліку, що обертається, і виявляється при русі в напрямі під кутом до осі обертання.
Маятник Фуко – масивне тіло, підвішене до довгого підвісу. З точки зору інерційного спостерігача на нього діють тільки сила тяжіння і сила натягу, тому він коливається в одній площині. Але Земля обертається відносно інерційного спостерігача, тому на полюсі відносно Землі площина коливань маятника буде обертатися з частотою 1 оберт за добу протилежно до напрямку обертання Землі.
В помірних широтах площина коливань маятника обертається з частотою sinφ обертів за добу (φ - широта місцевості), а на екваторі – не міняє свого кута відносно поверхні землі, хоча прямолінійною вона буде тільки при коливаннях вздовж екватора (форму траєкторії при русі вздовж меридіана пропоную вияснити самостійно). Дослід Фуко в 1850 р. був безпосереднім доказом обертання Землі.Пояснення: Нехай тіло на підвісі рухається в північній півкулі вздовж земного меридіана АВ на південь, а сам підвіс – на схід по ходу обертання Землі.
Тоді з точки зору інерційного спостерігача через деякий час воно переміститься з т.А в т.В’. Але на широті ВВ’’ т.В за цей час переміститься в т.В’’. Отже, з точки зору спостерігача на Землі тіло відхилиться вправо по ходу на кут Δφ. Якщо тіло рухається вздовж меридіана АВ на північ, то воно переміститься з т.В в т.А’, тобто з точки зору спостерігача на Землі також відхилиться вправо по ходу. З точки зору інерційного спостерігача у площині, паралельній до поверхні землі, сили на маятник не діють, тому він коливається в одній площині. Та з точки зору земного спостерігача на маятник діє сила Коріоліса, яка й відхиляє його постійно вправо. Траєкторія маятника утворює багатопелюсткову розетку. Навіть при русі вздовж паралелі маятник обов’язково певний час матиме меридіональну складову, що призведе до такого ж відхилення по куту. Сила Коріоліса перпендикулярна до осі обертання і до напрямку швидкості тіла і пропорційна швидкості тіла та кутовій швидкості обертання системи, виражається через векторний добуток: F=2m[v•ω]. Напрям сили Коріоліса визначається за правилом правогвинтової системи для трійки векторів, а саме: якщо дивитись уздовж вектора сили, то вектор лінійної швидкості v повертається до вектора кутової швидкості ω за найменшим кутом у напрямі за рухом стрілки годинника. Якщо тіло рухається вздовж осі обертання, коріолісової сили не виникає. Найбільше значення коріолісова сила має тоді, коли тіло рухається перпендикулярно до осі обертання (на полюсах).У південній півкулі площина маятника, навпаки, буде обертатися проти годинникової стрілки.
Якщо незакріплене тіло знаходиться на ідеально гладкій поверхні каруселі, то в горизонтальній площині на нього не діють ніякі реальні сили. При обертанні каруселі воно буде перебувати в спокої відносно землі, відносно каруселі – рухається по колу, причому сила інерції напрямлена до центру. Якщо надати тілу, яке знаходиться на ідеально гладкій поверхні каруселі, швидкість у напрямку від центру до краю, то відносно землі його рух буде залишатися рівномірним і прямолінійним. Але відносно каруселі, оскільки воно рівномірно віддаляється від центру, тангенціальна складова швидкості постійно зростає (v=Rω, ω=const), тобто на тіло діє сила Коріоліса перпендикулярно до напрямку його руху. В результаті воно відхиляється в протилежний до напрямку обертання каруселі бік, а його траєкторія має вигляд спіралі.
Щоб тіло при переміщенні до краю диску залишалось на радіусі АБ каруселі, йому потрібно надати прискорення в бік обертання диску (прикласти реальну силу, протилежну на напрямком до сили Коріоліса), інакше воно відхилиться вправо.
Внаслідок дії сили Коріоліса у північній півкулі праві береги річок розмиті і круті, а ліві – пологі, сильніше зношується права рейка на залізниці, пасати дмуть з Пн-Сх на Пд-Зх, причому вітри можуть закручуватись по колу.
Вири на річках закручуються за годинниковою стрілкою, у південній півкулі – навпаки. Гольфстрім відхиляється від меридіана в бік Європи.Ще один цікавий прояв дії сили інерції: Падаючі тіла відхиляються від вертикалі на схід, оскільки вони зберігають горизонтальну складову своєї швидкості, а поверхня землі рухається повільніше, ніж точка над землею (на башті, наприклад). Це проявляється тим сильніше, чим ближче точка спостереження до екватора.