Флуоресцентна спектроскопія білків використовується для вивчення конформаційних станів білків у розчині.

Молекули поглинають кванти світла. При цьому електрони переходять на збуджений рівень із часом життя 10^–8–10^–9c. Повернутись на основний рівень вони можуть різними шляхами:
• дисипація енергії у виді теплових коливань;
• випромінювання такого ж кванта світла (флуоресценція);
• внаслідок співударів збуджених молекул із сусідніми можлива переорієнтація спіну й перехід електрона на триплетний метастабільний рівень із часом життя від 10^–7 c до кількох годин, і вже звідси – на основний (фосфоресценція).

Спектр флуоресценції – залежність інтенсивності флуоресценції від довжини випромінюваної хвилі. Спектр збудження – залежність інтенсивності флуоресценції від довжини падаючої хвилі. Спектр збудження переважно співпадає із спектром поглинання. За законом Стокса, спектр флуоресценції завжди розташований у більш довгохвильовій області, ніж спектр поглинання.

Квантовий вихід флуоресценції φ – відношення кількості випущених квантів до кількості поглинутих. Його визначають методом Паркера і Ріса. В однакових умовах вимірюються спектри флуоресценції еталонної й досліджуваної речовин і обчислюють квантовий вихід.

У якості еталона використовується розчин хініну бісульфату в 0,1 н сірчаній кислоті або флуоресцеїну в 0,1 н NaOH.


Перейти вище