Допплерівська частота – різниця частот падаючої і відбитої хвиль.

В допплерівських методах медичної діагностики застосовують УЗ з частотою 2 МГц. Якщо швидкість руху стінки аорти при її пульсації становить 1 м/с, а УЗ падає на стінку нормально, то доплерівська частота становить біля 2,7 кГц і її можна почути в навушнику та записати на магнітофон або паперову стрічку у виді доплерограми.

При дослідженні гемодинаміки допплерівські витратоміри визначають багато важливих параметрів кровотоку, наприклад швидкість руху еритроцитів. В деяких випадках при серцево-судинних захворюваннях в артеріях може виникнути протиток крові. При нормальному кровотоці розподіл швидкості в перерізі труби становить параболічну поверхню. У випадку протитоку ця поверхня має складнішу форму. Цей факт використовують для діагностики серцево-судинних захворювань.

Метод артеріографії дозволяє одержати двохвимірне зображення кровотоку. Для цього доплерівський датчик переміщують вздовж судини, водночас скануючи її впоперек. Артеріограма не тільки показує форму судини та її розгалуження, але й по яскравості зображення дає можливість оцінити швидкість кровотоку. По ній легко визначити місця стенозів, оскільки в цих областях швидкість кровотоку зростає. Добре видно також місця закупорки судин та області відкладення кальцію.

Допплерівський метод дозволяє дослідити, як постачаються кров’ю ті чи інші органи, з великою точністю виявляти у венах тромби, відрізняти жовчні протоки від кровоносних судин.