Прискорення — векторна фізична величина, похідна швидкості по часу та за величиною дорівнює зміні швидкості тіла за одиницю часу. У загальному випадку при криволінійному русі змінюється як величина швидкості так і її напрямок. Мірою зміни швидкості з часом є прискорення a. Якщо в момент часу t₁ швидкість v₁, а в момент t₂ швидкість v₂, то прискорення , де Δt=t₂–t₁. Але це є середнє прискорення. Щоб знайти прискорення в момент t₁, потрібно спрямувати Δt→0: . Прискорення – це границя відношення вектора зміни швидкості ΔV до проміжку часу ∆t, за який ця зміна відбулася, при умові зменшення ∆t до нуля, тобто це перша похідна від вектора швидкості, або друга похідна від радіус-вектора за часом. Прискорення – це швидкість зміни швидкості. Одиницею вимірювання прискорення є м/с².

Рух тіла, при якому його прискорення не змінюється (ні за величиною, ні за напрямком), називається рівноприскореним рухом. У фізиці термін прискорення використовується і в тих випадках, коли швидкість тіла за модулем не збільшується, а зменшується, тобто тіло сповільнюється. При сповільненні вектор прискорення направлений проти руху, тобто протилежний до вектора швидкості.

Оскільки швидкість змінюється, то в будь-який момент часу її можна знайти за формулою: , а переміщення: . Пройдений шлях можна знайти по скалярній формулі S(t)=S₀+v₀t+½at², але вона вірна тільки для прямолінійного руху, причому в одному напрямку.

Окремий випадок – прискорення вільного падіння g=9,8 м/с², воно завжди напрямлене вниз (до центру Землі). Тіло, кинуте горизонтально або під кутом до горизонту, змінює траєкторію свого руху в напрямку до поверхні, зрештою падаючи на неї.
Але при достатньо великій початковій швидкості воно може постійно рухатись по колу навколо Землі або і взагалі вийти за межі її впливу.