Завдяки азотистим основам нуклеїнові кислоти поглинають УФ, утворюючи суцільну широку смугу поглинання з максимумом при λ_max=260 нм. Поглинання на цій довжині хвилі пов'язано з π – π*-переходами.

При зростанні температури від кімнатної (298 К) до 355 К (80ºС) відбувається теплова денатурація ДНК. Денатурація – це перехід спіраль → клубок. При цьому оптична густина збільшується на 30%. Це явище називається гіперхромним ефектом. Зменшення поглинання препаратів ДНК називається гіпохромним ефектом.

Залежність оптичної густини ДНК при λ_max=260 нм від температури називається кривою плавлення ДНК. Теплова денатурація ДНК відбувається у вузькому температурному інтервалі і супроводжується гіперхромним ефектом. По кривій плавлення ДНК можна визначити її температуру плавлення. Це – температура, при якій гіперхромний ефект досягає половини своєї величини.

Температура плавлення є важливим показником упорядкованості і температурної стійкості ДНК. Експериментально встановлено, що температура плавлення Tп лінійно залежить від молярної частки X ГЦ-пар в ДНК:

Екстраполяція до X=0 дає TАТ=342 К (69ºC). Екстраполяція до X=1 дає TГЦ=383 К (110ºC). Чим більша частка ГЦ-пар, тим стійкіша ДНК до денатурації.
Перейти вище