Електричний струм – упорядкований рух електричних зарядів. Напрям. Заряди рухаються під дією прикладеного ел. поля. Для проходження постійного ел. струму необхідна наявність вільних зарядів (не прив'язаних до атомів).

Вільні заряди є в металах. Це електрони. Вони рухаються з власними швидкостями u від 0 до ~1000 км/с у різних напрямках навіть у відсутності ел. поля і T=0K. Але результуючий струм =0.

При прикладенні ел. поля до векторів швидкостей усіх електронів додається однакова компонента – дрейфова швидкість v, величина якої залежить від величини поля й довжини вільного пробігу, а напрям – протилежний напрямку електричної напруженості.

Дрейфова швидкість електронів набагато менша за власну: в металі максимальна v=6 мм/с.
В результаті у напрямку поля рухається менше електронів, ніж у протилежному напрямку.

Швидкість усіх електронів у провіднику змінюється майже одночасно. Швидкість передачі сигналу – c=300000 км/с.

Носії струму – електрони, іони, дірки. Конвекційні струми: носії – заряджені краплини в атмосфері тощо. Струми поляризації виникають у діелектриках у процесі зміщення ел. зарядів.




Перейти вище