Явища перенесення: дифузія (перенос речовини), теплопровідність (перенос тепла), в'язкість (перенос імпульсу).

Якщо рідина знаходиться між двома рухомими площинами або рухається по трубі, то її можна розділити на шари з різними швидкостями руху. Внаслідок теплового хаотичного руху молекули рідини різних шарів стикаються між собою, переносячи т.ч. імпульс. Загальний імпульс кожного шару збільшується за рахунок зіткнень із швидшими молекулами сусіднього центральнішого шару, але водночас і зменшується за рахунок зіткнень із повільнішими молекулами сусіднього периферійнішого шару. В'язкiсть рiдин – властивiсть, завдяки якiй вирiвнюються швидкостi руху рiзних шарiв рiдини. При цьому через одиничний перерiз (перпендикулярний до напрямку потоку рідини) за одиницю часу переноситься імпульс величиною L=–η•dv/dx, де dx – товщина шарів, dv – різниця швидкостей між ними. Механiзм перенесення iмпульсу – зіткнення молекул сусідніх шарів внаслiдок їхнiх безладних теплових рухiв. Це спричиняє ефект сили тертя між шарами, яку і називають силою в’язкості. Сила тертя між шарами визначається за законом Ньютона:

Коефіцієнт в'язкості η є характеристикою розчину і залежить від природи розчинених молекул і температури середовища, [η]=Па•с. Коефіцієнт в’язкості визначають за допомогою капілярного віскозиметра. Швидкість проходження рідини через капіляр визначається формулою Пуазейля: